Конституція України
Права, свободи та обов'язки людини і громадянина
Стаття 34
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Збирання, зберігання та поширення інформації – фундаментальне право людини, яке вона має від народження! Обмеження цих прав може відбуватись лише відповідно до закону!

Профільний закон прямо дозволяє самостійне копіювання
Закон України “Про Національний архівний фонд та архівні установи
Стаття 20. Права користувачів документами Національного архівного фонду
Користувачі документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, мають право:
5) виготовляти, у тому числі за допомогою технічних засобів, або отримувати від архівних установ копії документів і витяги з них, якщо це не загрожує стану документів та не порушує авторські та суміжні права …

Профільний закон не містить заборон, а навпаки прямо дозволяє самостійне копіювання документів!

Самостійне фотографування чи переписування – лише різні способи копіювання інформації, обидва легальні та безкоштовні
Закон України “Про Національний архівний фонд та архівні установи“
Стаття 35. Платні послуги архівних установ
… надання фізичним особам для користування в читальному залі архівної установи архівних документів, що належать державі, територіальним громадам … здійснюється безоплатно

Порядок користування документами Національного архівного фонду України, що належать державі, територіальним громадам

Розділ II. Організація роботи користувачів у читальних залах архівів, їхні права та обов’язки
14. Користувачі документів НАФ мають право:
5) виготовляти, у тому числі за допомогою технічних засобів, або отримувати від архіву копії документів і витяги з них, якщо це не загрожує стану документів та не порушує авторських та суміжних прав, а також вимагати, щоб ці копії або витяги були засвідчені архівом.
Забороняється вимагати здійснення прямої чи опосередкованої оплати для самостійного виготовлення користувачем копій документів

Послуга “надання для копіювання“ існує, але платня за неї має стягуватись лише випадку коли така послуга дійсно надається. Коли ж архівна справа вже лежить перед користувачем, “надання“ не відбувається, а отже у цей момент архів не надає жодних послуг.

– Чи можна фотографувати в архіві?
– Так, можна. Без спалаху і звуку затвору. Спалах є небезпечним для документів, а затвор може заважати іншим.

– Але ж архівні документи належать архіву, хіба це не їх право визначати правила користування?
– Архів є державною установою, призначення якої зберігати і удоступнювати архівну інформацію. Це означає, що ми через податки і закони поклали на них таку функцію, а вони мають її виконувати якісно і лише в межах Конституції і Законів України.

– Чекайте, але ж інформація і документ — це різні речі
– Архівна інформація є видом інформації, зафіксована на певному носії — папері, плівці, фотографії. Право на інформацію гарантоване статтею 34 Конституції України. Обмеження такого права має бути передбачене законом і мати певну мету. Саме тому, для захисту приватності в Законі передбачений 75-річний термін обмеженого доступу до архівних документів. Але і тут є винятки, доступ до архівної інформації 1917–1991 років не обмежується, адже право суспільства знати переважає право на приватність.

– Але ж удоступнювати — це дати книгу в читальному залі. Це ж не те саме, що копіювання. Копіювання — це ж послуга?!
– Дійсно, архіви можуть надавати низку послуг: від копіювання до реставрації. Однак, видача книги є прямим обов’язком і функцією архіву. Якщо ви хочете скопіювати на власний смартфон — роль архіву полягає лише в тому, щоб повідомити вам про обмеження щодо спалаху і звуку. Якщо ви хочете якісну копію — ви можете замовити її архіву і сплатити за таку послугу. Самостійне ж копіювання — це право, передбачене статтею 20 Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи“.